Північна зірка, Грєшнов Михайло Миколайович, читать полную версию книги

Помогите раскрутить наш сайт, поставьте ссылку у себя в соц. сети:

Північна зірка

— Хай би ви пощезли… — з ненавистю погрозив їм кулаком Борис. Він погано спав уночі, його пригнічувало безглузде становище, в якому вони мимоволі опинилися. — Треба пробитися до ракети у будь-який спосіб! — жорстко сказав Григорій. У нього настрій був не кращий, але він стримувався, намагаючись не розкисати. — Як пробитися?.. — запитав Борис. Григорій зняв з себе оранжевий светр. Це був гарний светр, вив’язаний із товстих ниток. — Тримай! — простягнув Борисові й, холоднокровно надрізаючи тканину, заходився розпускати светр з коміра. Вийшов чималий клубок, що кольором нагадував апельсин. — Тепер визначимо напрямок. Ми стояли ось так, — Григорій вказав на привидів, що стовбичили на тому місці, звідки космонавти вперше помітили двійників. — І дивилися сюди, — Григорій кивнув на чергову пару, що з’явилася із стіни космовокзалу. — Вони йдуть від ракети. Станемо на їхньому шляху… Було неприємно ставати лицем до лиця з двійниками, ждати, поки вони пройдуть крізь тебе. Однак нічого іншого не лишалося. — Ну от… — сказав Григорій, коли привиди пронизали їх. — От і пройшли… — повторив він, полегшено зітхнувши, але так, щоб не помітив Борис: привиди пройшли нечутно, невловно, і все ж зіткнутися з ними було неприємно до дрожу.

Книга закрыта по требованию правообладателя.